Чорт. Мої підошви влипли у багно, Я виніс з лісу кожним кросом пів кіло. Справжнє лайно – це коли сумно пару років, Я депресую як мужик, не плачу, поки. Признав свої страхи, і те що не силач. Був би котом – точно скрутився б у калач. Кажуть, назвався Псом, то залізай у буду! Кажу, у мене є права, тому не буду. Це не сумний хіп-хоп, тут в нас життя сумне, Хлопці гуляють з думкою, мине чи не мине? Окопи, наче вени, порізали землю, І в них бурлить життя, навіть коли надія вмерла. Міни, немов прищі на обличчі країни, Та я люблю її за те, що в середині. В нас точно виростуть і кавуни, і дині! І кожна щелепа осилить «Слава Україні»!
Самий поганий хіп-хоп! Хіп-хоп, хіп-хоп, хіп! Самий поганий хіп-хоп! Хіп-хоп, хіп-хоп, хіп! Самий поганий хіп-хоп! Хіп-хоп, хіп-хоп, хіп! Самий поганий хіп-хоп! Хіп-хоп, хіп-хоп, хіп!
Погана музика, забагато правди (скретч)
Чорт. Я знову змок під цим львівським дощем, Від слова «вщент», та залюбки це зроблю ще. В обід закинувся борщем, бо це real шіт. Тепер дивлюсь на все з вікна – нехай дощить. Вітер награвся листям, наніс на веранду, Райони чорно-білі, як китайська панда. Люди снують туди-сюди, в головах random, Колишня запорука вже не є гарантом. Стараюся триматись купи, час летить, І мої молоді роки не вернеш ні на мить: Спочатку крав covid, тепер війна псує гримасу, А ще – крадуть наше бабло привладні пси на масі. У голові тепер звучить тривога за життя, І від оцих думок вже не врятує укриття. На фронті наші люди роблять неймовірні речі, Майбутнє України кинувши собі на плечі.
Самий поганий хіп-хоп! Хіп-хоп, хіп-хоп, хіп! Самий поганий хіп-хоп! Хіп-хоп, хіп-хоп, хіп! Самий поганий хіп-хоп! Хіп-хоп, хіп-хоп, хіп! Самий поганий хіп-хоп! Хіп-хоп, хіп-хоп, хіп!
