Посіяла зелень кріп, бо він мені сходить, Люблю того козаченька, Що до мене ходить. А як його не садити, як він мені родить А як його не любити, Сам до мене ходить. Та я посіяла огірочки вони поросли в три рядочки, Та не доспала тої ночки, Стого ховаю стояла. Та посіяла над водою, поросло зіллям-лободою, Та я з тобою ще постою, Серденько втеряла. А я з тобою стоялаю, На небі зіронька впала. Солодким голосом
Ой піду я у садочок у ясную нічку, Заплету я в русу косу зеленую стрічку. Світи-світи, місяченьку, коло мого дому, Що я сіяла звечора не кажи нікому
Там же мої огірочки виросли тоненькі, Бо поросли, лободою, За тим козаченьком. Говорили мені люди «Горе тобі буде, Він поїде в чисте поле, А тебе забуде» А я нікого не слухала, я в тому полі зілля рвала, Мені зозуля накувал, Стежечку в темний гай. А я молода, не журюся і за милого не боюся, Я йому в очі подивлюс, «Правдоньку не ховай!» А я з тобою стоялаю, На небі зіронька впала. Солодким голосом
Ой піду я у садочок у ясную нічку, Заплету я в русу косу зеленую стрічку. Світи-світи, місяченьку, коло мого дому, Що я сіяла звечора не кажи нікому
Ой піду я у садочок у ясную нічку, Заплету я в русу косу зеленую стрічку. Світи-світи, місяченьку, коло мого дому, Що я сіяла звечора не кажи нікому
